В засрАнном царстве туалетов
Встречаю каждый Божий день.
Среди говна я стал поэтом,
От красоты прославив тень.
Меня влекла изнанка мира
И приманила, наконец.
И в руки сладостную лиру
Мне наступивший дал пиздец.
Как ни прославить злую участь,
Взойдя на унитаза трон?
Слепцы во всем лишь видят случай.
Поэты - мировой закон!
Как ни прославить вонь святую
Обоссаных полов и стен?
Как ни воспеть судьбу такую,
Хоть вечность выглядит, как тлен?
Нельзя не полюбить какашку,
Когда захочешь сильно жить,
И завернув ее в бумажку,
Нельзя ей стих не посвятить!
И как царевну, как икону
Нельзя ее не колысать,
Когда пред ней ты бить поклоны
Обязан, вспоминая мать...
О, это вечное блаженство
На свете и дышать, и жить,
Когда нисходит совершенство
И заставляет нас любить!
Говном, прилипшим к унитазу
Уж не кукожится душа
И в мире на одну заразу
Здесь стало меньше для тебя.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Редакція тексту пісні "Небеса ожидают меня" - Євген Аксарін Ця пісня дуже дорога мені. Вона - в числі багатьох інших стимулів, що надихнули мене до написання оповідання "Венец". Оригінальний текст, з погляду поетики, виглядав неоковирно.
На жаль, встановити авторство пісні тими засобами, що я маю, мешкаючи в естонській провінції, неможливо.
Тому, спитавшись дозволу у Господа, я зважився відредагувати пісню. Перепрошую автора (якщо такий знайдеться), і якщо від нього надійде хоч яке заперечення - відразу ж зніму цю річ з публікації.