Испытание...
Инок59
Ночь, луна и пыльная дорога,
Я бреду, куда не знаю сам.
И в душе, шепчу молитву БОГУ,
А за мной лукавый попятам…
Он, смеясь, мне говорит:- останься,
БОГУ не досуг:- твои мольбы
Не услышит, сколько не старайся
Не сменить назначенной судьбы.
Покорись:- и я осыплю златом,
Хочешь власти, славы – всё я дам.
-Будешь ты успешным и богатым,
Нет кричу…я душу не продам!!!
-Ни к чему преступная беспечность,
Предлагаешь ты лелеять плоть.
-А ТВОРЦОМ, обещана мне вечность,
Сам шепчу:- укрой меня ГОСПОДЬ.
Чёрт ярится:- будут испытанья,
И невзгоды на твоём пути.
-Чтоб понять мне Божие призванье,
Отвечаю:- я готов идти.
-Испытаешь боли и потери,
Злость людскую, ненависть и страх.
-Повод будет укрепиться в вере,
На делах:- не только на словах.
-Все свершают, подлые деяния,
Говорю:- оступишься и ты.
-Даровал ВСЕВЫШНИЙ покаяние,
Помолюсь и помыслы чисты.
Долго брёл я, в кровь сбивая ноги,
А в конце лукавый уступил.
Пред собою я увидел БОГА,
И с пристрастьем ОН меня спросил.
-Что ты хочешь? Верно ищешь счастья?
Оно рядом…только позови.
Я смирил бушующие страсти,
-И ответил:- я прошу ЛЮБВИ.
Счастье это только ощущенье,
Чувства мимолётны словно сон.
А ЛЮБОВЬ дарует ВСЕПРОЩЕНЬЕ,
Показалось, улыбнулся ОН…
Я проснулся, небо улыбалось,
Мрак ночной развеялся окрест.
Неужели всё мне показалось,
Глянул:- в облаках сияет КРЕСТ…
фото из инета...необычное явление в небе Елец, спасибо авторам.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
