Минає рік. Залишивши позаду,
На перший погляд, непомітний слід.
Приніс з собою вірність, щастя, зраду,
Поганий в праці чи хороший плід.
Здається нам, що зовсім ще далеко
Той, час, коли прийдеться дати звіт.
Ми попередить можем небезпеку,
Не можем зупинити бігу літ.
Невпинно бо летять вони у вічність,
Летять, щоб не вернутися назад.
В польоті цьому бачиться трагічність.
Здається, що життя – то маскарад.
І кожен день ми граєм певні ролі,
І кожен день життя говорить нам:
«Все підкоряється Господній добрій волі.
Життя дає Він бідним і панам.
Дощі рясні на землю посилає,
Дітей дарує добрим і лихим.
Він терпить і карати зволікає.
Ми ж досі ходимо шляхом хитким».
Минає рік. Надії, сподівання.
Чекання кращого, щасливого життя.
Сердець закоханих, палких зітхання.
В безхмарне віра, світле майбуття.
Ми хочемо, щоб нам добро чинили.
Самі ж не хочемо і пальцем ворухнуть.
Образив хтось – ми й досі не простили.
Години, дні і роки стрімко йдуть.
Настав час зупинитись на хвилинку,
Замислитись над пройденим життям.
Перегорнути ще одну сторінку
З відвертим, щирим, сльозним каяттям.
Що на проблеми інших не зважала,
Що керував тобою власний егоїзм.
Бувало, совість глибоко ховала.
І на словах лише твій героїзм.
Минає рік. За ним ще будуть інші.
Для когось – гарні, а для когось – ні.
Ми станем, друзі, трошечки мудріші.
Тож будемо ми так лічити дні.
Щоб серце мудре, лагідне набути.
І щоб даремно не прожити їх.
Щоб там, у вічності, нам осуд не почути.
Щоб рідних нам побачити своїх.
Багатства зникнуть і краса зів’яне,
Залишивши лиш спогадів вінець.
І кожен перед Богом Вічним стане,
Життю земному прийде там кінець.
В святкові дні не хочеться тужити,
Сумні думки ми хочемо прогнать.
Так треба нам життя прожити,
Ніколи, щоб про те не жалкувать.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Боль - Pavel Mironov *Чизэл ( врачи г. Донецка открыли франтитную пазуху в правой лобовой части головы. Мне было 19 лет. Франтоэтмоэндотомия диагноз.
Наркоз действовал только 30мин. Операция шла 3часа45мин.
Моя родная мать научила меня с детства молиться Богу. Она рассказывала детям о том, что каждый ребенок имеет своего ангела.,, В трудный час молитесь Господу и Он пошлет вам своего ангела" говорила она. И вот здесь как никогда раньше пригодился опыт молитвы. Тот самый ангел с которым познакомила меня в детстве мама, стоял рядом со мной. Я ощущал невыносимую боль
во время вскытия черепа и чистки. Я кричал и плакал как ребенок. Руки и ноги были привязаны к операционному столу. Слезы и кровь смешались вместе и текли за шею по подголовнику и под меня. Общий наркоз был противопоказан. Вдруг я услышал голос асистента-врача:
,,Павел. Операцию ведет Ильянора Михайловна.У нее ручки как у ангела..." О Боже :,, подумал я, что это случайность, что я слышу это самое дорогое слово (Ангела) во время моей молитвы о помощи к Богу? О нет. Ты здесь Господь!
Операция закончилась. Кто меня может переубедить ,что Господа нет. Двое человек в этом же госпитале с таким же диагнозом, молодые как я, получили заболевание на Черном море в г.Одесса, где заболел и я, умерли.
Меня Господь хранит по сей день.
Остаточные явления перенесенного реногенного менингита сопровождают меня каждый день. Но Ангел всегда со мной. Только Он дает силы для жизни.
Дорогой друг! Не забывай о том,что и у тебя есть Ангел. Не имеет значения, веришь ли ты в это или нет, мой совет тебе-молиться.
Вера - это дар Божий. Она появляется после молитвы.
Не можешь молиться, я буду молиться за тебя, только сообщи кто ты, и о чем просишь молиться.
Бог работает 24часа в сутки,7дней в неделю. Не забудь появиться к Нему на апойтмент. Возможно не придется являться к земным врачам. Желаю здоровья!!!!!!!!!
